ДахаБраха у Вінниці

Вчора — 22 травня — у Вінницькій обласній філармонії відбувся концерт київського етно-хаос гурту «ДахаБраха». Квитки були вартістю від 40 до 80 грн.

Зал філармонії мені сподобався. Не надто великий, із зручними сидіннями, доброю акустикою, а головне, достатньо великою різницею у висоті між рядами.

Концерт розпочався із запізненням на 15 хвилин. Це, мабуть, таке нове правило етикету. На сцену вийшов чувак і почав представляти російською гурт і спонсорів. (Скажіть, яка роль спонсорів, якщо виступ комерційний?) Тут із залу почулось: «Українською!» (: Чувак спробував відмазатись, що якщо він почне українською, то це буде казна-що. Згодом знову пролунав заклик перейти на українську і цього разу чувак виконав прохання. Дарма він так боявся.

Нарешті, почався виступ, який, до речі, присвячений новому альбому «На межі». Спочатку виконали декілька старих пісень, потім перейшли до тих, що з нового альбому. Також прозвучало дві пісні на «англійському діалекті», що досі не видавались: про кохання і колискова.

Різноманіття музичних інструментів і пристроїв, що були використанні, просто приголомшує. Їх було близько 15, але я не наважусь перерахувати усі, тому що просто боюсь неправильно назвати усі ті «барабани» (: Скажу лишень, що були навіть стільниковий телефон і рупор. Є невеличкий відео-фрагмент із телефоном на початку (MPEG-1, 10,3 МБ, 3 хв).

Щодо стилю виконання, то це виглядає приблизно наступним чином. Повільний затяжний початок із поступовим нарощуванням гучності і складності. Далі слова, які аналогічно поступово перетворюються на хаотичний галас. Багато ударних. І, зрештою, раптове повне або часткове припинення гри. У межах однієї композиції такий цикл може повторюватись декілька разів. Тільки не знаю: це принцип етно-хаосу взагалі чи такий стиль саме цього гурту. Незважаючи на перевагу народних інструментів все це звучить досить потужно і класно.

Були дві пісні, які я б умовно окреслив за стилем як етно-реп і етно-хорор (: Назву першої я не пам'ятаю (здається вона ще не видавалась), але було сказано, що за її основу була взята закарпатська коломийка. Йшлося про дівчину, яка ніяк не могла вирішити за якого парубка їй вийти заміж. Друга називається «Ванюша» і ввійшла до нового альбому. Розповідається страшна історія із великою кількістю крові (:

Концерт тривав дві години. Зал аплодував стоячи і стоячи слухав останню пісню на біс. Після концерту усі охочі отримували автографи і фотографувались із учасниками гурту.